Вверх

Імпорт міндобрив: перспективи для портів

13 травня 2019   Андрій Муравський

Чергові антидемпінгові заходи щодо російських міндобрив відкрили нові можливості для інших постачальників. На що можуть розраховувати у цьому випадку українські порти

Імпорт міндобрив: перспективи для портів

Минулого року Україна розширила антидемпінгові заходи щодо російських міндобрив: з березня 2018 року збільшилося до 42,96% мито (практично чотири роки воно було 36,03%), Кабмін додав до «списку санкцій» міндобрив сульфат амонію й інших добрив, а Президент своїм указом на три роки обмежив діяльність низки російських компаній.

Обмеження, які вводилися раніше, уже встигли похитнути позиції росіян, які до 2014 року були основними імпортерами азотних добрив, а нові завдали ще більший удар. Як зазначають експерти, з березня минулого року до України з РФ зовсім перестали завозити сульфат амонію і вапняно-аміачну селітру, з квітня ― аміачну селітру, а з червня ― карбамід і карбамідно-аміачну суміш. Піти з українського ринку вирішили «ФосАгро» і «Єврохім».

Від цього виграють вітчизняні виробники, і минулого року внутрішнє виробництво зросло, але «Дніпроазот», «Черкаський азот» і «Рівнеазот» та інші все одно працюють із низькою рентабельністю і не на повну потужність. За словами голови Союзу хіміків України Олексія Голубова, ціна газу для українських хіміків «чи не найвища у всій Європі», і їм важко конкурувати з виробниками, які мають доступ до сировини, отже більше половини потреб українських аграріїв забезпечують імпортери. Минулого року імпорт азотних склав близько 1,4 млн. тонн, загальні ж потреби вищі.

В основному азотні добрива (аміачна селітра, сульфат амонію, карбамід, КАС) до України доставляються з-за кордону залізницею. Їх везуть як із Білорусі, Литви, Польщі, так і з більш далекого Казахстану, Узбекистану. Проте, частина завозиться і морським шляхом ― з Грузії, Туреччини, Єгипту, Болгарії, Румунії, Хорватії.

За даними АМПУ, минулого року імпортні міндобрива в основному перевантажували в Миколаївському і Херсонському портах. При цьому в ДП «Херсонський морський торговельний порт», який раніше перевантажував добрива на експорт, розконсервували дві установки для пакетування насипних вантажів, які простоювали без діла кілька років, і стали пакувати в біг-беги карбамід, амофос і сульфат з Грузії і Тунісу. Навантажувачі підвозять біг-беги під крани, які далі перевантажують їх у вагони і на каботажні судна.

Минулого року «Белор Україна» транспортував по Дніпру і Південному Бугу близько 25 тис. тонн імпортних добрив.

Водночас, перспективу в імпортних добривах бачать й інші, і готові розвивати під них інфраструктуру. Так, почати перевалку селітри має намір «Бердянський морський торговельний порт», який отримує пропозиції від імпортерів. Через брак критих площ держпідприємство вирішило на існуючому фундаменті звести новий склад. «Це дозволить збільшити можливість зберігання вантажів орієнтовно на 2500 тонн ― як одноразового зберігання зернових вантажів, так, у перспективі, і розміщення нового вантажопотоку імпортного мінерального добрива», ― ідеться у пояснювальній записці до відкоригованого фінплану держпідприємства на 2019 рік.

Відзначимо також, що частина вантажів йде на перевантаження не в морпорти, а слідує по Дніпру. Компанія «Белор Україна» в цьому сезоні постачала аміачну селітру з Грузії до Запоріжжя, Дніпра і Горішніх Плавнів Полтавської області. У компанії є термінал для зберігання рідких добрив в Херсоні, а цього року вона планує встановити ємності в Кременчуцькому річковому порту. Минулого року «Белор Україна» транспортував по Дніпру і Південному Бугу близько 25 тис. тонн імпортних добрив.

Річкову інфраструктуру під міндобрива (підлогові склади і ємності для рідких добрив) розвивати необхідно, але питання в тому, як скоро це станеться. «Ми ведемо переговори з потенційними інвесторами ― хочемо створити в річпорту потужності для фасування добрив у біг-беги, ємності для КАС. Можна сказати, що поки буму не спостерігається, навіть великі компанії-імпортери поки що не поспішають інвестувати у створення інфраструктури для перевалки і зберігання міндобрив», ― говорить заступник директора Дніпрянського річкового порту Костянтин Черепанов. «Тут позначаються різні чинники, у тому числі і банальна звичка ― людям важко міняти логістику, до якої вони звикли. Навіть якщо є явні труднощі з доставкою вагонами. Проте, подорожчання вартості перевезення «Укрзалізницею» вплине на ринок річкової логістики. Тим більше що інвестиції в інфраструктуру для зберігання і перевалки імпортних добрив не настільки значні і відіб'ються швидко», ― говорить він.

«Сьогодні зернотрейдер на річковий термінал від фермера може...

Продолжить чтение...

Качественная независимая журналистика может существовать благодаря поддержке читателей, поэтому продолжение этого материала доступно только нашим подписчикам.

Если вы уже подписаны Войдите в систему
Для юридических лиц Заполните форму
Консультация: [email protected]
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.

Коментарі


Коментувати