Вверх

Як передати морське судно між українськими фрахтівниками і не сісти на митну мілину?

03 грудня 2019   Андрій Петров

Про проблеми бізнесу з митницею і колізії у митному законодавстві розповідає директор митно-брокерської компанії Port Clearance Олександр Гладилин.

Як передати морське судно між українськими фрахтівниками і не сісти на митну мілину?

Підписання бербоут-чартерів із судновласниками-нерезидентами — поширена практика серед українських компаній, які використовують короткостроково морські судна для комерційної діяльності в портах України. Таким шляхом йдуть більшість компаній, що надають буксирні послуги у вітчизняних портах. Поширена ця практика і при виконанні днопоглиблювальних робіт в акваторіях портів. Термін життя таких бізнес-проектів істотно перевищує термін експлуатації судна, через що у сторін регулярно виникає необхідність передавати зафрахтовані морські судна від однієї компанії-резидента іншої безпосередньо в Україні.

— Безумовно, проблеми у бізнесу з митними органами щодо цих питань виникають регулярно. Нинішній Митний Кодекс України 2012 року, який готувався близько 10 років тому, не відповідає всім реаліям сьогоднішнього міжнародного морського права. І ці невідповідності найчастіше «латаються» підзаконними актами, або, що ще гірше, листами-роз'ясненнями ДФС, які не завжди можуть поставити жирну крапку щодо того чи іншого питання.

Українські компанії, фрахтуючи у нерезидентів морські судна, як правило, орендують їх для коротких проектів, наприклад, для днопоглиблення в порту, терміном від кількох місяців до одного-півтора років. Для подібних випадків у законодавстві все чітко розписано, і неоднозначних трактувань ми не зустрінемо. Так, Митний Кодекс передбачає режим тимчасового ввезення із частковим звільненням від оподаткування, і стаття 106 МКУ вимагає сплачувати 3% від загальної суми ввізних податків за кожен місяць тимчасового ввезення, або, іншими словами, за кожен місяць використання судна у водах України.

Проте складнощі з митними органами у фрахтувальників виникають уже після завершення проектів. У більшості випадків, щоб не переганяти судно в порт іншої країни, судно приймається судновласником-нерезидентом у одного фрахтувальника і віддається в розпорядження нового фрахтувальника біля причалу українського порту. Природно, при цьому не відбувається перетин судном митного кордону України, і воно продовжує перебувати в режимі тимчасового ввезення.

Така передача тимчасово ввезеного судна передбачена статтею 109 Митного кодексу України, та повністю корелює з положеннями статті 8 розділу «Передача тимчасового ввезення» Стамбульської Конвенції. Проте, положення іншої статті МКУ (ч.7 ст.106) прирівнює таку передачу до імпорту зі сплатою відповідних ввізних податків і пені. І ось тут на практиці виникає маса різночитань щодо механізму сплати податків.

— Наскільки мені відомо, існує роз'яснення ДФС щодо питання оподаткування таких випадків (лист від 22.05.2017 №12767/7/99-99-19-01-01-17 «Про розрахунок сум податкових зобов'язань»). Хіба він не дає чітку відповідь на ці питання?

— У тому-то й справа, що цей лист ДФС на сьогодні — єдиний документ, який може пролити світло на ці ситуації. З'явився він зі шляхетною метою — хоч якимось чином врегулювати процедуру продовження терміну тимчасово ввезених товарів через сплату податків по додаткової митної декларації. Однак, будучи незареєстрованим у Мін'юсті як нормативно-правовий акт, це роз'яснення породило неоднорідну практику його застосування різними митницями.

Одні митниці, використовуючи розрахунок податків у цьому листі, нараховують лише мито і ПДВ, інші — намагаються нарахувати ще й пеню. Серед наших кейсів навіть є випадок, коли одна митниця намагалася нарахувати мито і ПДВ двічі — не тільки попередньому орендарю транспортних засобів, а й новому, повністю ігноруючи положення Податкового Кодексу, в якому просто відсутня подібна норма щодо нарахування ПДВ!

— Як Ви радите діяти фрахтувальникам у цій суперечливій ситуації?

— Універсальної пігулки від цієї «хвороби» митних органів не існує. Наш 9-річний досвід оформлення морських суден у портах Великої Одеси свідчить, що майже всі митниці при зверненні фрахтувальника з проханням дозволити передачу судна спочатку хизуються і оголошують про бажання нарахувати максимально можливі суми податків. Аналогічні проблеми виникають і у компаній-операторів залізничного транспорту, які орендують піввагони різних типів у нерезидентів у ближньому зарубіжжі.

Якщо компанія займе принципову позицію і задекларує бажання сплатити тільки податки, передбачені ч.7 ст.106 МКУ, у більшості випадків митниці відступають, розуміючи безперспективність первинних вимог. Рідко, але буває, що ситуація заходить у глухий кут, і тоді єдиний шанс фрахтувальника не переплатити податки в бюджет — отримання індивідуальної податкової консультації або судовий захист.

— Чи бачите Ви надію на вирішення цього питання з приходом нових людей до Мінфіну і Держмитслужби?

— Я глибоко переконаний, що недосконале митне законодавство згубно відбивається на роботі українських компаній, які оперують іноземними морськими суднами або вагонами, завдаючи їм додаткових втрат при здійсненні митних процедур. Сьогодні новостворена Митна Служба під керівництвом Максима Нефьодова має чудові можливості для ініціювання перед Мінфіном ініціатив щодо спрощення митних процедур у морських портах. Залишилося тільки дрібниця — підготувати зміни до наказу Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, відкликавши не зареєстрований у Мін'юсті лист-роз'яснення, що безсумнівно буде позитивно оцінено вітчизняним бізнесом.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.

Коментарі


Коментувати