Вверх

Як паливні санкції вплинуть на завантаження українських нафтотерміналів

27 серпня 2019   Андрій Муравський

Морське постачання через порти зможе відвоювати 5% ринку дизеля. До того ж російський продукт може піти з віддалених південних регіонів, де його продажі стануть неприбутковими.

Як паливні санкції вплинуть на завантаження українських нафтотерміналів

Морський нафтовий термінал «Південний». Фото: ukrtransnafta.com

В українських нафтових терміналів з'явилася надія на додаткові обсяги дизельного палива. Спеціальні мита, введені урядом на дизпаливо з Росії, повинні зробити більш рентабельною доставку з Європи і Туркменістану. А отже — знизити залежність України від російського «дизеля», який займає на нашому ринку близько 45%, міркують чиновники.

Мита поширюються на дизпаливо, яке транспортується до України трубопроводом, і вже з 1 серпня складають 3,75%, а з 1 жовтня буде 4%. Саме «ПрикарпатЗахідтранс» три роки тому став серйозним конкурентом для залізничного і водного транспорту.

Тепер же очікується, що підвищення вартості перегонки по трубопроводу «ПрикарпатЗахідтранс» зменшить маржу трейдерів, що користуються їм. На ринку підрахували, що 4% мита — це $25 за тонну. А представник Президента в Кабміні і радник з енергетики Андрій Герус запевняє, що в крупному опті ринкова маржа становить $10-12 за тонну, на постачанні ж трубопровідним транспортом — $35-40.

Якщо це так, трейдери могли б просто змиритися і продовжити доставляти ДТ по трубі (а це Wexler, «ОККО», WOG та інші) замість того, щоб переходити на інші види транспорту, де маржа не вища. Але основний користувач трубопроводу, Wexler Group, відразу вирішив призупинити постачання. І заявив, що спецмито робить його економічно недоцільним, хіба що буде знижка, про що і ведуться переговори з оператором трубопроводу.

Як би там не було, але чиновники в свою чергу спрогнозували збільшення постачання палива іншими видами транспорту. На ринку говорять, що на 30-60 тис. тонн на місяць (до 250 тис. тонн) постачання наростить Білорусь. Тим паче, що російське паливо йде по трубі через Гомель, і там теж є можливість зливати його в цистерни і далі доставляти на нашу територію. Збільшиться постачання російського дизеля залізницею.

Герус повідомив, що в серпні по трубі замість 200 тис. тонн прокачають тільки 100 тис. тонн. І що істотно збільшиться постачання дизпалива до України морським шляхом, в тому числі — з Греції та Італії. Мовляв, деякі мережі АЗС і великі споживачі швидко законтрактували танкери з дизпаливом. Нещодавно ж він поінформував, що постачання з Білорусі та ЄС збільшилося, а частка російського дизеля на нашому ринку зменшилася.

Але більшою мірою навантаження на залізницю і порти ляже все-таки вже у вересні, коли в Україні закінчаться наявні паливні запаси. На що ж розраховувати портам надалі, про які обсяги ідеться?

В цілому минулого року Україна спожила 6,5 млн тонн дизельного палива, з яких імпорт — 89%. І значна частина, 2,4 млн тонн, була доставлена трубопроводом «ПрикарпатЗахідтранс» (частина нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок»), який після тривалого простою відновив роботу в 2016 році. За перше півріччя 2019 року трубопроводом до України надійшло понад 1,2 млн тонн.

Водночас морем, за даними «Консалтингової групи А-95», в 2018 році з Туркменістану, Греції, Італії, Туреччини, Росії та інших країн було доставлено понад 564 тис. тонн дизпалива. За січень — червень 2019-го танкери доставили 168,5 тис. тонн. Найбільшими «морськими» імпортерами за результатами минулого року консалтингова група називає WOG (114,1 тис. тонн), «Трейд Коммодіті» (101 тис. тонн) і «Євростандарт» (99,5 тис. тонн). Дизельне паливо морем доставляють Orange Oil, Maddox, Skywalk Trading.

Директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн припускає, що морське постачання через порти зможе відвоювати 5% ринку, і що російський продукт може піти з віддалених південних регіонів, де продажі стануть неприбутковими. «Гадаю, що в цілому морські перевезення дизпалива можуть досягти мільйона тонн», — уточнив він «Портам України». Такі ж очікування, за даними «Портів України», і в учасників ринку.

Тобто, додатково за такого оптимістичного для портів сценарію через нафтотермінали може піти ще близько 300 тис. тонн на рік. Якщо припустити, що цей обсяг привезуть з середземномор'я суднами по 25-30 тис. тонн, то це всього лише десяток заходів танкерів. Грубо кажучи, щомісяця — по судну.

Такі танкери можуть приймати у портах Великої Одеси: Нафторайон ДП «Одеський морський торговельний порт», «Трансбункер-Південь» у порту Південний, «Чорноморський паливний термінал», а також у Миколаївському морпорту. За даними порталу OilPoint, в цілому термінали можуть потенційно переробляти не менше 13 млн тонн нафтопродуктів на рік. Але потужності ці недовантажені, тож проблем із перевалкою виникнути не повинно. Скажімо, паливний термінал у Чорноморську в останні роки перевалював незначні обсяги: в 2016 році — 70 тис. тонн, в 2017-му — 74,5 тис. тонн, в 2018 році — лише 55 тис. тонн.

Великі партії дизпалива з Греції вже заходять до Південного й ОМТП. Навесні цього року вперше до Одеси було доставлено турецьке дизпаливо (30 тис. тонн). Крім того, бувають партії з Індії (доставляє Skywalk Trading). Звичайною практикою для трейдерів в умовах конкуренції з «трубою» і залізницею стало «ловити провали цін у Середземномор'ї».

Але в основному до українських портів дизпаливо доставляється все-таки дрібними партіями, в середньому по 6 тис. тонн. В першу чергу ідеться про доставки палива з Туркменістану, і осадка танкерів, які йдуть до нас звідти, обмежується Волго-Донським судноплавним каналом. Крім цього, дрібні партії періодично завозять із Туреччини, були навіть доставки таких партій із більш віддалених регіонів.

Робота з каспійським паливом має свою специфіку через необхідність проходити танкерами Волго-Дон. Постачання не може бути цілорічним, оскільки на зимовий період канал закривається. А проходять його за фактом судна під російським прапором. Можуть ще під прапором суміжних держав — Туркменії, Казахстану, Азербайджану, на проходження суден яких виділяються річні квоти, говорять трейдери, які закуповують паливо у Туркменбаші. З цієї ось причини часом бачать танкери під триколором в Херсоні або навіть у Запоріжжі, де паливо переливають на держкомбінат «Зірка».

І цей ось дрібнотоннажний флот може стати в найближчій перспективі нашою слабкою ланкою. «Цього року ми зіткнулися з підвищеними ставками фрахту і відмовами судновласників заходити в українські порти, що пов'язано з ризиками затримання нашими спецслужбами. Ця ситуація не сприяє диверсифікації джерел постачання. Хоча саме диверсифікація — основа економічної незалежності України. Туркменський ресурс може замінити чималу частину російського дизеля, який ішов трубопроводом», — каже власник компанії Skywalk Trading Ірина Рубан.

Минулого року з Туркменбаші було доставлено 187 тис. тонн дизпалива. У тому числі, згідно з даними Державної служби безпеки на транспорті та Держслужби морського та річкового транспорту України, на запорізький комбінат прийшло 16 партій загальним обсягом 51 тис. тонн. За перше півріччя 2019-го (реально — за квітень-червень) там швартуватися чотири судна, які привезли близько 17 тис. тонн палива.

Але морські трейдери, які працюють із більш дорогим середземноморським ресурсом, побоюються, що такі постачання може витіснити паливо з російських портів за рахунок переваги в логістиці. Якщо знайдуться бажаючі взятися за такі постачання систематично, це буде перешкоджати диверсифікації.

У будь-якому випадку, учасники ринку вірять у збільшення постачання дизпалива до українських портів. Навіть якщо незважаючи на збільшення мита на постачання палива трубопроводом трейдери не захочуть міняти звичну логістику. Тим паче що раніше «морські» змогли підсилити свої позиції, коли подорожчало перевезення залізницею.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.

Коментарі


Коментувати