Вверх

Яким був вантажообіг морських портів у 1990 році

05 листопада 2019   Костянтин Ільницький

Рівня вантажообігу 1990 року українські морські порти досягли лише в 2004 році

Яким був вантажообіг морських портів у 1990 році

Всі, хто працював у роки СРСР, пам'ятають, що результати роботи галузей народного господарства, та й усієї країни тоді, порівнювали з дореволюційним і довоєнним 1913 роком. Для часів незалежної України логічно порівнювати показники роботи з останнім «повноцінним» радянським роком — 1990-м. Тут я хочу покаятися перед читачами. Коли в 1999 році писав передмову до першого довідника «Все про порти України», то використовував там дані одного з наших шановних інститутів, які свідчили про те, що в 1990 році українські морські порти у складі СРСР перевалили 121,4 млн тонн вантажів. Покаятися, тому що це дуже важлива цифра. Для галузі, я б сказав, це політична цифра, яка потім із нашої легкої руки пішла гуляти по ЗМІ аж до урядових коридорів. І цю цифру треба було неодмінно перевірити і перевірити ще раз.

Пам'ятаю, як у галузевих ЗМІ відзначали, що 2007 рік став знаменним для морських торговельних портів країни. Вперше їх спільний вантажообіг перевищив результати часів СРСР і склав 123,7 млн тонн. І так далі.

Але нещодавно, збираючи цифри для таблиці вантажообігу морських портів України за всі роки її незалежності, я був вражений даними Держкомстату часів початку 90-х років про те, що в 1991 році морські порти України перевалили лише 59 млн тонн експортних, імпортних і транзитних вантажів. У даних не було обсягів перевалки каботажу, а також показників роботи підприємств, які не підвідомчі Мінтрансу. Тим не менше, різниця з «політичною цифрою» 1990 року настільки велика, що захотілося упевнитися, а чи не помилкова вона узагалі.

На щастя, вдалося здобути дані Мінморфлоту СРСР, який дуже ретельно перераховував всі вантажі, що перевалювалися у наших портах і перевозилися флотом.

Вантажообіг 1990 року

Отже, за даними ММФ СРСР, у радянських портах Чорноморсько-Азовського і Дунайського басейнів в 1990 році було перероблено близько 198 млн тонн вантажів. Нагадаємо, що в цих басейнах працювали порти нинішніх трьох країн, які вийшли з СРСР, — України, Росії та Грузії (свій порт у Молдови почав працювати лише в 2006 році).

У цьому переліку країн Україна на першому місці не випадково, оскільки саме її порти були найбільшими на півдні Союзу. І дійсно, вантажообіг тих українських держпідприємств, які називалися морськими торговими портами (МТП), склав в 1990 році цифру, близьку до тієї, що ми перевіряли, — 120,2 млн тонн. Тоді, до речі, налічувалося не 18 МТП, а 17, оскільки нинішній морський порт «Ольвія» (трохи раніше — «Октябрьск») у ті часи вважався портопунктом Миколаївського МТП.

Але справа в тому, що крім МТП вантажі на морських причалах (рейдах) перевалювали й інші підприємства. У ролі портових операторів, висловлюючись термінологією сьогодення, виступали металургійний комбінат «Азовсталь» і порт Камиш-Бурун; відокремлені підприємства Хорли, Генічеськ, Кілія, Очаків, які стали потім портопунктами різних МТП; база постачання «Чорноморнафтогазу» в смт Чорноморське (Крим), підприємства на озері Донузлав і біля села Міжводне (Крим), які займалися видобутком піску. Вантажообіг всіх цих операторів склав в 1990 році 10,4 млн тонн.

Крім того, продукцію у своїх чотирьох морських рибних портах перевалювали виробничі об'єднання рибної промисловості, підвідомчі Мінрибдержпрому. За експертною оцінкою, в 1990 році обсяг такої перевалки склав близько 1 млн тонн.

Якщо говорити про вантажообіг морських портів України в сьогоднішньому розумінні визначення «морський порт» (як територія і акваторія, де перевалюють вантажі і обслуговують судна оператори різних форм власності), то цифри 120,2 млн тонн, 10,4 млн тонн і 1 млн тонн потрібно скласти. Тоді ми отримаємо 131,6 млн тонн — це і буде та сама політична цифра вантажообігу морських портів України в 1990 році. Тож рекомендуємо до використання саме її. До речі, ці результати 1990 року нашими морськими портами були вперше перевищені лише в 2004 році, коли вантажообіг морських портів склав 131,9 млн тонн.

А де транзит?

Як ці тонни 1990 роки (без урахування 1 млн тонн рибних портів) розподілялися по конкретних портах і підприємствах, можна подивитися в таблиці. Вона може здивувати молодих фахівців тим, що нічого не говорить про транзит. Дійсно, де транзит? І що це за обсяги каботажу, який чомусь ділився на малий і великий? При цьому великого було зовсім мало, а малий каботаж був величезний — понад 47,6 млн тонн.

Обігравши відому фразу, можна сказати, що секс у Союзі все-таки був, а ось транзит — практично ні. Союз із його залізною завісою і величезною територією зовсім не мав потребу в тому, щоб пропускати через свої порти, залізниці чужі транзитні вантажі. Ну хіба у якихось виняткових випадках.

А ось перевезення між радянськими портами у межах Чорноморсько-Азовського і Дунайського басейнів іменувалися малим каботажем. І загальний його обсяг з урахуванням українських, російських, грузинських портів був у 1990 році на рівні 54,2 млн тонн.

Із цього обсягу малого каботажу близько 31 млн тонн припадало на будівельні вантажі, перш за все насипні, 8,5 млн тонн — руда, близько 8,46 млн тонн — зернові вантажі, близько 3,7 млн тонн — нафтопродукти.

Під великим же каботажем малися на увазі перевезення між портами Союзу, розташованими у різних басейнах (наприклад, Одеса і Мурманськ), або перевезення вантажів із портів басейну в райони світового океану. Наприклад, з Одеси і Севастополя йшло постачання паливом рибальських флотилій, які перебувають в океані. Обсяги великого каботажу були невеликі. У 1990-му — близько 330 тис. тонн.

Повертаючись до українських портів, відзначимо, що в 1990 році у структурі їх вантажообігу чільне місце посідав експорт — 40,7% всіх обсягів (53,18 млн тонн), потім ішов малий каботаж — 36,7% (47,67 млн тонн), потім імпорт — 22,6% (29,51 млн тонн).

В експорті лідирували нафтові вантажі, руда, метали, хімвантажі, вугілля. І найцікавіше — в колонці експорту майже не було зернових.

У нас уже забувають, до якої міри радянська влада розорила сільське господарство країни. У 2018 році Україна і Росія експортували кожна не менше ніж по 40 млн тонн зерна. А в 1990 році, навпаки, зерно з Канади, США та інших країн завозилося через порти до СРСР, щоб забезпечити кормами тваринництво, птахівництво, прогодувати населення. Того року через порти південних басейнів було імпортовано 14,5 млн тонн зерна, у тому числі через Одеський порт — 10,4 млн тонн. Ці цифри теж можна назвати політичними, настільки вбивчо вони характеризують пережиту нами радянську систему.

Порівняння із сусідами

Аналізуючи показники українських портів 1990 року, логічно було б подивитися і результати роботи їхніх колег по Чорноморсько-Азовському басейну.

Таблиця з показниками російських портів виглядає дуже скромно. Загальний обсяг всього 57,8 млн тонн, із яких на частку експорту нафти і нафтопродуктів припадало 50,8 млн тонн. Вони перевалювалися в Новоросійську і Туапсе. 71,5% вантажообігу російських портів Чорноморсько-Азовського басейну припадали на один порт — Новоросійськ (41,4 млн тонн).

Вантажообіг тодішніх трьох портів Грузії склав у 1990 році 9,1 млн тонн. У цих обсягах домінували експорт нафтовантажів — 4,3 млн тонн і вивезення руди (експорт і малий каботаж) — 3,5 млн тонн.

Стимули для розвитку

Отже, українські морські порти в 1990 році перевалили 66% всіх вантажів портів СРСР у Чорноморсько-Азовському і Дунайському басейнах, тоді як російські порти — 29,3%, а грузинські — 4,7%.

Після розвалу СРСР, обриву маси економічних зв'язків із підприємствами Союзу, що опинилися в інших країнах, розвалу всієї системи соціалістичного табору українські порти втратили багато вантажопотоків. З одного боку, вони потрапили у складне фінансове становище. З іншого — у них виявилися значні незатребувані портові потужності. Остання обставина на багато років позбавила українські порти стимулів до розвитку і модернізації, заклавши у правлячого класу стійкий стереотип споживчого ставлення до них.

Найсоковитіше його сформулював екс-президент країни Леонід Кучма під час однієї з поїздок до Одеси. Морські порти, сказав він, це кури, що несуть золоті яйця. Я вже наводив приклад, як наприкінці 2005 року тодішній міністр транспорту Віктор Бондар озвучив мінтрансівські підрахунки. Виявилося, що за перші 15 років незалежності України морські торговельні порти перерахували у вигляді податків до бюджетів усіх рівнів майже 11 млрд USD, тоді як реінвестиції в порти становили лише 100 млн USD.

Але найбільш гостро споживацьке ставлення до держпідприємств — морських портів як до джерела «золотих яєць» проявилося вже після 2005 року, коли після ухвалення Господарського Кодексу Кабмін зобов'язав 50% прибутку портів у якості дивідендів перераховувати до державного бюджету.

Відсоток відрахувань з року в рік змінювався, досягнувши в 2019 році вже абсолютно згубних для розвитку галузі 90%.

Якщо ще врахувати не надто великі успіхи економіки нашої країни, ураженої бюрократією та корупцією, огляди значних обсягів транзитних вантажів, анексію Криму і військовий конфлікт на Донбасі, то не дивно, що до 2018 року вантажообіг українських морських портів (з урахуванням рибних портів) порівняно з 1990 роком зріс (до 135,17 млн тонн) всього на 2,7%. Це, можна сказати, ще одна політична цифра.

У російських портах Черноморско-Азовского басейну ситуація на момент розпаду СРСР була в деякому сенсі чи не протилежна українським. З одного боку, вони гостро відчули дефіцит портових потужностей на півдні своєї країни, економічний масштаб якої значно більший за український. З іншого боку, імперська ідеологія, насаджувана багато років у Росії, у морській галузі була чітко сформульована в гаслі «Російські вантажі — російським портам».

З року в рік розроблялися стратегії, плани, програми розвитку російських портів на півдні, в реалізацію яких вкладалися з федерального і регіональних бюджетів значні інвестиції.

В результаті потужності російських портів у Чорноморсько-Азовському басейні стрімко росли. Значні обсяги російського транзиту, який ішов через українські порти, були успішно переорієнтовані на ці нові потужності. В результаті вантажообіг російських портів у басейні досяг у 2018 році 263,16 млн тонн. Це в 4,5 рази більше, ніж було в 1990-му.

У Грузії ситуація за минулі роки була іншою. З колишніх трьох морських портів один (Сухумі) виявився на відірваній від країни території. Водночас у Грузії на додачу до наявних портів Поті і Батумі були збудовані ще два — Кулеві і Супса. Загальний вантажообіг склав у 2018 році 15,1 млн тонн, що на 65,4% більше, ніж у 1990 році.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.

Коментарі


Коментувати