Вверх

На держкомпанії галузі чекає впровадження політики власності

Володимир Шемаєв, начальник відділу стратегічного планування АМПУ
07 листопада 2018

У жовтні цього року Кабмін затвердив «Основні принципи впровадження політики власності щодо суб'єктів господарювання державного сектору економіки». Що це означає для підприємств галузі?

Базуючись на найкращих практиках державного управління корпоративними правами ОЕСР (т.зв. ownership policy), документ розкриває основні цілі державного володіння, управління та розпорядження підприємствами. Тобто те, чого дуже часто не вистачає нашій державі в особі різних відомств як ефективному власнику.

Тепер органи управління — міністерства та інші центральні органи виконавчої влади — повинні будуть визначити політику власності для особливо важливих держпідприємств, які перебувають у сфері їх управління. І зробити це вони повинні у місячний термін. Критерієм особливої важливості виступають розмір активів (понад 2 млрд грн) або чистого прибутку (не менше 1,5 млрд грн за даними останньої фінансової звітності).

Друга хвиля, мабуть, повинна торкнутися інших держпідприємств, але це вже — на розсуд органу управління.

У портовій галузі особливо важливими підприємствами, згідно з озвученими критеріями, є Адміністрація морських портів України (АМПУ) і чотири держстивідори — «Южний», «Чорноморськ», а також Маріупольський і Одеський морські торговельні порти. Політику власності для них Мінінфраструктури належить визначити найближчим часом. Для інших держпідприємств галузі впровадження принципів політики власності в свою господарську діяльність носить рекомендаційний характер.

Затверджені «Основні принципи» визначають і критерії збереження підприємств у державній власності. Передбачено, що у власності держави повинні залишитися підприємства, які виконують покладені на державу функції (тільки якщо приватний бізнес не в змозі їх виконувати), що забезпечують національну, економічну чи соціальну безпеку або є природними монополіями, для яких не визначені спеціальні умови приватизації.

Всі інші підприємства повинні бути приватизовані, передані в комунальну власність, державно-приватне партнерство або ліквідовані.

Діяльність підприємств у держвласності повинна бути спрямована на досягнення макроцілей, прописаних у документі:

  • збереження і зростання вартості активів держкомпаній;
  • реалізація економічних інтересів українського народу;
  • виконання соціальних функцій;
  • отримання прибутку від господарської діяльності.

Подальший розвиток держпідприємств повинен забезпечувати поліпшення їх підзвітності, прозорості, професіоналізму та захисту прав акціонера — держави.

Особливо важливі держпідприємства передбачається корпоратизувати, тобто здійснити перехід від форми ГП до акціонерного товариства зі збереженням 100% акцій у держвласності. Також рекомендується створення Наглядових рад, в т.ч. із незалежними членами, публікація річних фінансових та операційних звітів, стратегічних планів, розкриття інформації про великі контракти.

Важливим елементом політики власності є розмежування комерційних і соціальних функцій. Це одна з найважливіших умов, що дозволяє уникнути перехресного субсидування неприбуткових видів діяльності або виробництв прибутковими.

До дискусійних моментів ухваленого нормативного документа можна віднести паритетність регулювання приватних і державних компаній. Перш за все, тому, що особливості регулювання діяльності останніх зараз не дозволяють говорити про рівні умови. Йдеться і про багатоступеневу процедуру затвердження фінансових планів і проектно-кошторисної документації будівництва (ТЕО, проект, отримання експертиз), і про необхідність спрямовувати від 50% до 75% чистого прибутку до держбюджету (як імператив, що не враховує програму капінвестицій), і про неможливість продовжувати фінансування вже початих капвкладень без затвердження фінплану на наступний рік, і про успадковані колективні договори, складнощі з банківським кредитуванням і розпорядженням власним майном, в т.ч. списання амортизованих активів тощо.

Наявність перерахованих вище факторів підштовхує до думки про те, що для досягнення паритету з приватним бізнесом держпідприємствам-стивідорам необхідно трансформуватися шляхом державно-приватного партнерства. Інший варіант — приватизація — на сьогодні все ще заборонений для портових активів на законодавчому рівні.

Тому було б логічним у майбутньому пов'язати впровадження політик власності із внесенням змін до законодавства, яке регулює список державних активів, що не підлягають приватизації. Наголошую, не ідеться про приватизацію стратегічних об'єктів портової інфраструктури — причалів, акваторій, каналів тощо, які перебувають сьогодні на балансі АМПУ. Вони апріорі закріплені в держвласності практично в усьому світі, за винятком хіба що Великої Британії і Австралії. Їх досвід хоча і цікавий, але навряд чи підходить нам.

Водночас портова галузь України вже давно застосовує механізм державно-приватного партнерства шляхом укладення договорів про спільну діяльність (широко практикувалися на початку 2000-х), передачі активів в оренду з можливістю невід'ємних поліпшень (практика застосовується досьогодні). На підході — пілотні проекти концесії державних стивідорів ХМТП і ГСК «Ольвія», включаючи причали АМПУ.

Досвіду передачі торгових портів місцевим органам влади, як і їх приватизації, ще немає, але в теорії немає нічого неможливого. Досвід ліквідації з передачею активів також відомий — така доля, на жаль, спіткала Генічеський і Дніпро-Бузький порти.

Ухвалення політики власності навряд чи стане чимось революційним в контексті реформи підприємств галузі, однак змусить замислитися про завдання, які постають перед держпідприємствами, про диспаритет із приватним бізнесом і підштовхне до якнайшвидшого усвідомлення необхідності впровадження принципів корпоративного управління і до структурування можливих проектів державно-приватного партнерства. АМПУ вже рухається в цьому напрямку. Кабінет міністрів завершує прийом заявок для формування Наглядової ради підприємства. Паралельно з цим Адміністрація морських портів розробляє систему KPI і мотивації персоналу, розвиває власну службу внутрішнього аудиту та проводить незалежний аудит із залученням компаній зі світовим ім'ям.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.
Все мнения автора

Коментарі


Коментувати