Вверх

На сторожі порядку: як АМКУ захищає морських агентів від зловживань АМПУ

Тетяна Титаренко , Керуючий партнер юр. компанії LeGrant
08 квітня 2019

"Чому у нас всього лиш один Антимонопольний комітет?"
Графіті (Англія, 1987)

Поки політики освоюють нові передвиборчі технології та пізнають тонкощі медичних досліджень, у транспортній галузі триває перетягування каната між Адміністрацією морських портів України (АМПУ) і іншими учасниками ринку, яке уже стало недоброю традицією. Нагадаємо, наприкінці 2018 року АМПУ піднесла своїм контрагентам досить неприємний сюрприз у вигляді нового договору приєднання. Прийняте Адміністрацією рішення є нічим іншим як спробою одноосібно регулювати ринок морського агентування, а точніше – прагненням монополіста в односторонньому порядку визначати як умови доступу на ринок, так і статус самого морського агента.

Природно, таке кричуще порушення принципів вільного ринку не могло залишитися непоміченим і викликало хвилю обурення. А юридична компанія LEGRANT у грудні минулого року звернулася до Одеського територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) – з заявами про зловживання Адміністрацією своїм монопольним становищем в інтересах відразу шести найбільших агентів. І ось, нарешті, перші результати! Кілька днів тому, після опитування учасників ринку, аналізу умов договору приєднання та пояснень самої Адміністрації, тервідділення АМКУ повідомило, що вбачає у діях АМПУ ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Маленька, але все ж перемога ринку на шляху створення прозорих правил "гри в Монополію".

Для тих, кому пощастило не стикатися з цією проблемою, напишу коротко про її суть. У портах склалася практика врегулювання відносин агента і АМПУ через єдиний договір – про взаємодію сторін під час агентування судів, який включав порядок надання Адміністрацією спеціалізованих послуг, а також послуг, оплачуваних у складі портових зборів. Умови договору відображали компроміс, якого гравцям вдалося дійти у 2015 році в результаті непростих переговорів. Але з кінця минулого року агенти можуть документально оформляти свої відносини з АМПУ тільки через договір приєднання до угоди про взаємодію сторін.

Як говориться в офіційній заяві АМПУ, автори нової редакції договору переслідують високі цілі – спростити порядок укладення договорів з морськими агентами, забезпечити рівні умови для всіх суб'єктів господарювання в морпортах. При цьому вони, звичайно ж, керуються "принципами прозорості" і навіть посилаються на статтю 634 Цивільного кодексу. Нагадаємо, частина 1 цієї статті говорить, що в разі приєднання другої сторони до вже існуючої угоди вона не має права пропонувати свої умови. Тобто всі карти перебувають у руках АМПУ, яка може дістати з рукава стільки тузів, скільки їй потрібно, і зірвати банк.

На превеликий жаль, договір про приєднання прямо суперечить як задекларованим АМПУ цілям, так і іншим законодавчим актам. Так, Закон "Про морські порти" прямо покладає на АМПУ обов'язок забезпечити існування рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг в морському порту. А що ми отримуємо на практиці? Агенти фактично позбавлені свободи вибору контрагента і працюють тільки з АМПУ, не мають можливості складати відповідний договір і співпрацюють в рамках угоди про взаємодію. А останнім етапом "закручування гайок" стали умови договору, які, завдяки нововведенню, встановлюються в односторонньому порядку.

Говорячи про вже усталену практику укладання договорів приєднання з іншими монополістами (наприклад, на електропостачання), АМПУ також лукавить. Адже зазвичай, в разі приєднання іншої сторони до договору, монополіст (а АМПУ є природним монополістом) надає затверджену на законодавчому рівні (а не самим монополістом) типову форму угоди, якої беззаперечно дотримуються обидва контрагента.

Ще менш переконливим виглядає аргумент Адміністрації про використання "позитивних напрацювань" угоди про інформаційне співробітництво в рамках ІСПС (яка свого часу теж привернула увагу АМКУ).

Також, серед тузів у колоді АМПУ присутні явний дисбаланс між правами і обов'язками сторін і перекладання на морського агента персональної відповідальності за дії принципала, що суперечить Кодексу торгового мореплавства України і самої суті агентських відносин. А щоб партія була безпрограшною, Адміністрація скоротила термін дії договору до шести місяців і оприлюднила чудову новину із закликом до агентів злітатися під її крило за 20 днів до початку дії договору про приєднання.

Таким чином, АМПУ убезпечила себе від можливості будь-якого судового чи позасудового оскарження морськими агентами умов і/або форми договору до моменту допустимого "дедлайну" приєднання до нього.

Заради справедливості зазначу, що з початку 2019 року Адміністрація провела вже 2 наради з питання договору приєднання. Хоч це і виглядає дещо дивним – почати переговори після того, як всі агенти вимушено приєдналися до договору – діалог, безумовно, потрібен. І в процесі цих переговорів потрібно прийти до виваженого взаємовигідного рішення. В іншому випадку морська галузь заробить додаткові мінуси в очах зарубіжних партнерів і вчергове знизить свою привабливість для інвестицій, які сьогодні потрібні їй як ніколи.

Мнение автора колонки может не совпадать с мнением редакции сайта
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.
Все мнения автора

Коментарі


Коментувати