Вверх

Сервітут на причали в Миколаївському порту: чи впаде остання цитадель?

Сергій Неділько, Адвокат, керівник Одеського офісу ЮФ «Ильяшев та Партнери»
14 січня 2020

У вересні 2019 року, озброївшись рекомендаційними роз'ясненнями Антимонопольного комітету, АМПУ оголосила черговий хрестовий похід проти семи держстивідорів Миколаївського морського порту, які продовжують використовувати причали за угодою сервітуту.

У своєму прес-релізі від 26 вересня АМПУ підтвердила готовність врегулювати суперечку в досудовому порядку, проте ще 2 вересня всі сім позовів про припинення сервітуту були подані до господарського суду Миколаївської області. І ось під завісу 2019 року господарський суд виніс перші чотири рішення.

Короткий екскурс в історію

Портові оператори добре пам'ятають епопею з підписанням угод сервітуту на причали, що стало підсумком проведення портової реформи і набуття чинності Законом «Про морські порти України». Незважаючи на наявність істотних питань щодо правомірності (з точки зору правової природи правовідносин), ефективності (з точки зору перспектив розвитку окремого інвестора) і економічної обґрунтованості (розмір плати був встановлений наказом АМПУ від 12.06.2013-р № 6), саме сервітут був обраний у якості пріоритетного (а фактично — єдиного) інструменту для користування причалами. У 2013 році АМПУ всі стивідорні компанії в ультимативній формі і в терміновому порядку перевела на угоди сервітуту.

Постановою Кабміну від 07.07.2015 року №483 було доповнено Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морських портах суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, новою послугою — забезпечення доступу портового оператора до причалу (спецпослуг). Розпорядженням від 14.12.2015 року № 1331-р Кабмін погодив тарифи на спецпослуги, а наказом від 18.12.2015 року №541 Мінінфрастурктури затвердило тарифи і порядок розрахунку плати, після чого в лічені дні до кінця 2015 року в турборежимі і під натиском АПМУ практично всі стивідори перейшли на спеціалізовану послугу, незважаючи на невигідність і вельми сумнівну природу такої «послуги». На сьогодні відсутнє розуміння, в чому саме полягає матеріальне або нематеріальне благо (послуга), створене в результаті діяльності АМПУ щодо надання спецпослуг. Відносно АМПУ вигоди були більш ніж очевидні: спрощена процедура укладення угоди (без залучення МІУ/ФДМУ і необхідності дотримання тривалих процедур, як у випадку з орендою або концесією), збільшення надходжень до 7-10 разів порівняно з сервітутом, одержувачем коштів виступає виключно АМПУ.

Перший хрестовий похід

Однак деякі оператори Миколаївського морського порту вступили у відкриту конфронтацію з АМПУ і відмовилися підписувати угоди на спецпослуги, у зв'язку з чим в 2016 році АМПУ ініціювала кілька послідовних судових процесів із вимогами про припинення угод сервітуту, а також спонукання внести зміни до угод у частині збільшення плати за сервітут. Щодо припинення угод сервітуту свою позицію АМПУ аргументувала припиненням обставин, які були підставою для встановлення сервітуту (п.4 ч.1 ст.406 ЦК України), а саме набуттям чинності вищевказаних нормативних актів, якими запроваджувався інший спосіб доступу до причалу (спецпослуг).

За результатами розгляду суди відхилили позови АМПУ, а суд касаційної інстанції зробив висновок, що послуга із забезпечення доступу до причалу і користування причалами на підставі угоди сервітуту є різними за своєю природою. Послуга щодо забезпечення доступу до причалу, як вид зобов'язальних правовідносин, не може замінити сервітут, який належить до речового права. Також суд роз'яснив, що під обставинами, які були підставою для встановлення сервітуту, слід розуміти не прийняття актів Уряду, а необхідність виконання комплексу робіт із перевалки вантажів у порту з використанням причалів і портової інфраструктури. Спроби АМПУ збільшити плату за сервітут у судовому порядку також завершилися невдало.

Другий хрестовий похід

У серпні цього року у відповідь на запит АМПУ отримала рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету, який дійшов висновку, що користування причалами за угодою сервітуту може призвести до порушення антимонопольного законодавства (ст.13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»), оскільки плата за сервітут в 7-10 разів менша, ніж вартість послуги з доступу до причалу, тому стивідори-сервітуарії отримують неконкурентні переваги. У розвиток висновків і розрахунків Антимонопольного комітету, АМПУ посилається також на недоотримання коштів за користування причалами, чим у підсумку порушуються інтереси держави. На думку АМПУ, висновки в рекомендаційних роз'ясненнях слід вважати обставинами, які мають істотне значення, для цілей припинення угоди сервітуту на підставі ч.2 ст.406 ЦК України. У зв'язку з цим 2 вересня 2019 року АМПУ було подано сім позовних заяв про припинення сервітуту на причали.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не містить переліку обставин, які мають істотне значення, в розумінні ч.2 ст.406 ЦК України. Згідно з постановою Пленуму ВССУ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014р №5 (п.38), під такими обставинами слід розуміти порушення умов угоди сервітуту з боку користувача, що спричинило істотне порушення прав власника. Проаналізувавши судову практику щодо застосування ч.2 ст.406 ЦК України, змушений констатувати фактично відсутність такої за винятком декількох цивільних справ, в яких суди діяли відповідно до роз'яснень Пленуму ВССУ. У зв'язку з цим, можна стверджувати про якусь унікальність справ за позовами АМПУ з точки зору створення нової правозастосовної практики.

Звертаючись до теорії права в розрізі тлумачення дефініції «обставини, що мають істотне значення» (ч.2 ст.406 ЦК України), варто звернути увагу на таке. Визначення «обставина» означає певний юридичний факт, з яким закон і/або договір пов'язує настання відповідних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення певних правовідносин. Важливо відзначити, що обставиною є явище дійсності, яке відбулося в формі юридично значущої дії або події. Рекомендаційні роз'яснення в силу свого необов'язкового характеру не створюють, не змінюють і не припиняють будь-яких прав і обов'язків для третіх осіб, отже, не породжують жодних правових наслідків. У зв'язку з цим, на наш погляд, роз'яснення Антимонопольного комітету з припущенням про можливе порушення антимонопольного законодавства не можуть вважатися «обставинами, що мають істотне значення» в розумінні ч.2 ст.406 ЦК України та підставою для збільшення сервітуту.

Висновки судів першої інстанції

9 грудня практично одночасно господарський суд (у двох різних складах) виніс перші чотири рішення, в яких відмовив у задоволенні вимог АМПУ. Мотивуючи свої рішення, суди дійшли до таких ключових висновків:

  • Правовідносини, які існують між АМПУ і портовим оператором на підставі сервітуту, не можуть бути замінені угодою доступу до причалу (спецпослуга), оскільки вони різні за своїм обсягом за суттю і не є рівнозначними; в свою чергу Постанова Кабміну від 07.07.2015 року №483 не містить вимоги про припинення інших угод на користування причалами, зокрема сервітуту;
  • у рекомендаційних роз'ясненнях Антимонопольний комітет приходить до висновку лише про «можливості», а не доконаний факт порушення ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; також відсутній висновок про те, що сервітут порушує права інших суб'єктів господарювання;
  • суд звернув увагу, що висновки Антимонопольного комітету зроблені виключно в межах і на основі інформації та документів, наданих самим АМПУ в запиті; при обробці запиту комітет не призначав будь-яких експертиз, не залучав профільних фахівців, не проводив дослідження ринку надання стивідорних послуг у Миколаївському морському порту, не звертався до суду із запитами про надання інформації про судові справи у справах про захист економічної конкуренції тощо;
  • про відсутність обставин, що мають істотне значення, в розумінні ч.2 ст.406 ЦК України свідчить також незастосування до АМПУ санкцій за порушення антимонопольного законодавства.

У підсумку суди дійшли висновку, що припущення Антимонопольного комітету про ймовірність порушення антимонопольного законодавства, викладене в рекомендаційних роз'ясненнях, не є обставиною, що має істотне значення, для припинення сервітуту на підставі ч.2 ст.406 ЦК України. Крім того, традиційно посилаючись на прецедентну практику ЄСПЛ, суди встановили, що законні очікування (legitimate expectations) і майновий інтерес портового оператора щодо користування причалами на підставі угоди сервітуту прирівнюються до майнових прав особи і підлягають захисту Конвенцією про захист прав людини і основних свобод. Належна судова охорона законних очікувань є результатом беззаперечного дотримання принципу юридичної визначеності, як складового елементу принципу верховенства права.

Решта рішень за трьома позовами будуть винесені господарським судом Миколаївської області в січні 2020 року, проте вже в іншому складі суддів, які, можливо, займуть іншу позицію. Так чи інакше, є впевненість у тому, що сторони мають намір сповна реалізувати своє право на судовий захист, і ми побачимо тривале протистояння в усіх трьох інстанціях. Однак з урахуванням передісторії питання і нинішньої позиції сторін, на мою думку, ключ до вирішення суперечки АМПУ слід шукати не в коридорах судів.

Мнение автора колонки может не совпадать с мнением редакции сайта
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакції.
Все мнения автора

Коментарі


Коментувати